Zgard
			Reclusion

1. Крижана байдужість / Icy Indifference


2. Відлюдництво / Reclusion

Подалі,подалі від людей,
подалі від народжень,подалі від смертей.

Не бачити ,не чути позбутись почуттів,
та викинути з памяті тягар колишніх слів.

В рутині як в болоті, тонути від страстей,
не хочу більше відчувати слабкості людей.

Тікати з марнотрацтва,- прожитих дарoм днів,
послухатися зову своїх забутих снів.

По зіркам в ночі читати,
Долю світу споглядати,
та імя своє тепер забути,
наслідки й причини збагнути.

Зірвати ланцюги розлуки,
сховатись в хащах лісових,
і попередніх втілень муки,
віддати Богу не живих.

Птахів й звірей збагнути мову,
та слухати вітрів пісні,
скоритися природи слову,
стрічати Живу на весні.

Від сутінків і до світанку,
мій спокій кане в забуття,
в озерах зорі видно зранку,
можливо серед них вже й я......


3. Колдовство зимы / Withcraft of Winter

Колдовство зимы,
белой вьюги сны,
солнце поглощает,
холодом вещает.

Ледяной оскал,
голод осознал,
ледяной простор,
над вершиной гор.

Колдовство зимы,
тишиной полны,
и налиты в чаши,
судьбы только наши...

Бледная зима,
отраженье душ,
пустотой полна,
смерти вечный куш...


4. Вічність / Eternity

Вічність простягнулась в далечінь,
час-її лиш тінь.

Недосяжна сприйняттю людському,
непідвластна розуму земному.

Вічність у туманах простору всесвіття,
височіє з мороку часів,

поринає в спогад лихоліття,
на порозі скамянілих снів...


5. Хладокрес / Rise of Coldness


6. Відчай / Despair

Були крила,їх не стало
що росло в душі-зав'яло...

Попіл- вітер,всюди носить
смерть людей, довкола косить...

Була віра і надія,
хто тепер це все посіє?...

Рвався жити,хмари гнати
перешкоди,-спопеляти...

Були крила,їх не стало
що росло в душі-зав'яло...


7. Желя / Weeping Goddess

Туман укутал поле брани,
с травы увядшей слизывая кровь,
подняла Желя к небу длани,
в тоске своей застыла вновь.

Всё причитает на могилах,
еще не умерших людей,
судьба извесна ей,но не в силах,
помочь им избежать смертей.

Таков удел по воле Рода,
С сестрицой Карной причитать,
на протяженьи кологода,
скорбить по мертвым и страдать.

Невыносима боль утраты,
Дажбога внуков хоронить,
И в Навьи провожать палаты,
судьбы свой жребий изменить.

Кто храбро смог в защиту края,
всем сердцем родину любить,
вернутся ,и беды не зная,
в потомках скоро будут жить.


8. В корне мирового древа / In the Roots of World Tree

В корне мирового древа,
семена пространств цветут,
вне добра,вне лжи,вне гнева,
всей вселенной жизнь дают.

И роняя лист внезапно,
где то вспыхнула звезда,
воздавая мрак стократно,
открывает смерть глаза.

Взгляд безстрастный и глубокий,
вовлекает в тишину,
к свету путь из тьмы далёкий,
совершенства сорвав пелену.

Грёзит снами мёртвых -вечность,
духом нерождённых,
и уходит в бесконечность,
молний раскалённых.

Там неведомые чащи,
и погост погасших звёзд,
свет их больше не блестящий,
лишь алтарь застывших слёз...