Hetman Viter z gaem rozmovljae 1. Вітер з гаєм розмовляє Музика – Гетьман Слова – Т.Г.Шевченка 1841 Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю Один за водою. Пливе човен, води повен, Ніхто не спиняє, Поплив човен в синє море, А воно заграло, Погралися гори-хвилі — І скіпок не стало. Недовгий шлях — як човнові До синього моря — Сиротині на чужину, А там і до горя. Пограються добрі люди, Як холодні хвилі, Потім собі подивляться, Як сирота плаче, Потім спитай, де сирота, — Не чув і не бачив. 2. Було колись в Україні Музика – Гетьман Слова – Т.Г.Шевченка 1837-1847 Було колись в Україні ревіли гармати Було колись Запорожці вміли панувати Панували добували і Славу і Волю Минулося осталися Могили на полі Високії ті Могили де лягло спочити Козацькеє біле тіло в китайку повите Високії ті могили чорніють як Гори Та про волю нишком в полі з Вітрами говорять Свідок слави Дідівщини з Вітром розмовляє А внук косу несе в росу за ними співає Було колись в Україні лихо танцювало Журба в шинку мед-горілку поставцем кружала Було колись добре жити на тій Україні А згадаймо може серце хоч трохи спочине 3. Рубаї Музика – Гетьман Слова – Омар Хаям (1048 – 1131гг) Переклад – Василь Мисик (1995г) Ні, не гнітять мене престрахи й жалі, Що вмерти мушу я, що строки в нас малі: Того, що суджене боятися не треба; Боюсь неправедно прожити на землі. Коли у небуття і ймення наше кане, Не згасне сонечко у небі полум’яне. Нас не було, та світ не був від того гірший: Він не погіршае й тоді, як нас не стане. Навіщо хмуріться і день у день журиться? На цім шляху тобі не трапиться криниця. Не в наших бо руках всі наші справи. Скоритися загодя – так мудрому годиться. Боюсь, що більше ми не вернемось додому, Ні з ким не стрінемось у обширі земному. Цю мить що ти прожив вважай своїм трофеем! Бо що нас потім жде не дано знать нікому. Всі таемниці пильно зберігай, Щоб не дізнався нелюд і шахрай. І зваж: як з іншими ти поведешся, Того від інших і собі чекай. Хоч я не шліфував покірності перлину І тягаря гріхів з плечей своїх не скину, Все ж не пускаюся надії, Бо тільки істину я визнаю єдину. Якби творцем я був, я б ці коловоротні Мінливі небеса у світові безодні Повергнув без жалю й такі створив, щоб завжди Могли сповнятися бажання благородні. Я тільки й знаю, що знання шукаю, В найглибші таемниці проникаю. Я думаю вже сімдесять два роки – І бачу що нічого я не знаю. Я б краще вороном копався у ріллі, Ніж у негідника живився при столі. Сухим окрайчиком задовольнятись краще, Ніж губи мазати в чужому киселі. 4. Пісня вовків Музика - Гетьман Слова - Шандор Петефі Лютують і метуть, Кружляють без доріг, Зимові близнюки — Хурделиця та сніг. Пустеля снігова — Притул усім вітрам, Але нема й куща, Де б притулитись нам. Що зовні холод — брат, А в шлунку голод — друг, Тож від обох не жди Нічого, крім наруг. І третій ворог є: Звелась рушниця, й знов Тече на білий сніг Червона наша кров. Але пробитий бік І голод — все пусте. Ми терпимо біду, Та вільні ж ми зате! 5. Прометей Музика – Гетьман; Лірика – Джордж Гордон Байрон 1816 Титане!в очах твоїх Відбилось горе і тривоги Земних житців, що гнівні боги Погордно зневажали їх. А що дістав за те, Титане? Лиш скелю, коршака й кайдани, Німе страждання, вічний бран, Нестерпний біль роздертих ран, Що духа гордому уймає... Ти стогін, роджений одчаєм, Душив у грудях, щоб той звук Не виказав таємних мук, Знімівши на устах, аж доки Наглядач неба відлетить, Щоб мук агонії й на мить Боги не вгледіли жорстокі. Ти боротьбу обрав, Титане, В двобої волі і страждань, Прийняв ти муки без вагань; А небо мстиве, невблаганне, І доля зла,— тиран глухий,— І дух ненависті, який Істот собі на втіху творить, І сам їх нищить, сам їх морить, Дали тобі безсмертя в дар, Та навіть ця, найважча з кар, Твоєї волі не зламала. Змогла добитись лиш проклять Лють Громовержцева од тебе, Та що йому готує небо, Ти, віщий, не хотів сказать, Хоч погляд твій сказав немало: В нім вирок прозвучав, як грім, І каяттям палив гірким, Гнітив страхом, аж у правиці Тремтіли в гніві блискавиці. Хай доля зла тебе скувала, Та виклик твій, борня зухвала, Завзяття вогнене твоє, Твій гордий дух і непокора, Що їх і небо не поборе, Для смертних прикладом стає. Ти людству освітив дороги, Ти — символ віри і тепла. Як ти — сини людські півбоги, Струмок ясного джерела. Хай і провидить люд достоту Нужденний пай свій: і скорботу, І горе, і борні тягар, І долю невідкличних мар,— Та дух бунтарства — не покути — Найважчі розбиває пута, І волі людської снага, У муках зрощена, в одчаї, Надії й віри не втрачає, Зухвало виклик зустрічає І владно смерть перемага! 6. Думка Музика - Гетьман Слова - Т.Г.Шевченко (1838, С-Петербург) Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі,дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть,чорні брови Од вітру линяють Серце в'яне,нудить світом, Як пташка без волі. Нащо ж мені краса моя, Коли нема долі? Тяжко мені сиротою На сім світі жити; Свої люде – як чужії, Ні з ким говорити; Нема кому розпитати; Чого плачуть очі; Нема кому розказати; Чого серце хоче, Чого серце,як голубка, День і ніч воркує; Ніхто його не питає, Не знає,не чує. Чужі люде не спитають – Та й нащо питати? Нехай плаче сиротина, Нехай літа тратить! Плач же,серце,плачте,очі, Поки не заснули, Голосніше,жалібніше, Щоб вітри почули, Щоб понесли буйнесенькі За синєє море Чорнявому зрадливому На лютеє горе!