Hetman
Matir
1. Ти - українець
Небо чисте, яскраве сонце
Кров червона, рідне слово
Степи безкраї, ліса та ріки
Земля то матір, де ми є діти
Тут народився, тут я помру
Землі віддам, душу свою
Твоя краса, навіки в серці
Твоя душа, не знає смерті
Козаче браття, де ваша сила
Що предки дали, та матір сива
Натерпілись лиха, смерті надивились
Братів поховали, на коліна стали
Де ваша воля, сила матінки природи
Якою володіли, пращури герої
Будьмо браття, могутні вірою
Будьмо браття, козацькою силою
Будьмо!!!
Будьмо!!
Українець – ти
Українець – я
Ми єдині
Одна сім'я
Слався рідний край
Силою слався
Слався рідний край
Та вірою слався
Українець – ти
Українець – я
Ми єдині
Одна сім'я
2. Навпроти тьми, неволі, горя...
Навпроти тьми, неволі, горя
за честь, за волю, за свободу
ми - лицарі із Чорномор'я,
козацького нащадки роду.
Ми друзі, вірні побратими,
не роз'єднало нас життя.
Ми іскрами вогню святими
напишемо свій глузд буття.
Над нами гордий прапор має,
вперед сміливо йдем.
У серці правда лиш одна є,
наснажена дзвінким мечем.
Честь власна й слава України -
нам мріється лицарський чин.
Не вміє пригинати спини
Козацький вільний юний син.
Вставаймо браття Українці
Піднімаймося з колін
Над нами гордий прапор має,
вперед сміливо йдем.
У серці правда лиш одна є,
наснажена дзвінким мечем.
3. Земле моя
Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоïй живе глубинi,
Краплю, щоб в бою сильнiше стояти,
Дай i менi!
Дай теплоти, що розширює груди,
Чистить чуття i вiдновлює кров,
Що до людей безграничную будить
Чисту любов!
Дай i огню, щоб ним слово налити,
Душi стрясать громовую дай власть,
Правдi служити, неправду палити
Вiчну дай страсть!
Силу рукам дай, щоб пута ламати,
Яснiсть думкам — в серце кривди влучать,
Дай працювать, працювать, працювати.
В працi сконать!
4. Ой три шляхи широкії...
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший
Молоду дівчину.
Посадила стара мати
Три ясени в полі.
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині...
А дівчина заручена —
Червону калину.
Не прийнялись три ясени,
Тополя всихала,
Повсихали три явори,
Калина зов’яла.
Не вертаються три брати.
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину...
А дівчину заручену
Кладуть в домовину.
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шляхи широкії
Терном заростають.
5. Смерть козака-бандуриста
На татарських полях
Та на козацьких шляхах
То ж не вовки-сіроманці
Квилять та проквиляють,
Не орли-чорнокрильці клекочуть,
Попід небесами літають,—
То ж сидить на могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
Та на бандуру грає-виграває,
Голосно-жалібно співає.
Гей, і кінь же біля його
Постріляний та порубаний,
І ратища поламані,
І в ладівниці — ні днісенького [набою].
І [піхви] — без шаблі булатної,
Тільки осталася козакові бандура подорожня,
Та в глибокій кишені тютюну півпапушки,
Та люлька-бурулька.
Гей, сидить же кобзар на могилі,
І люлечку потягає,
І на бандурі грає-виграває,
І голосно-жалібно співає:
«Гей, панове-молодці,
Козаки-запорожці!
Ой де ж то ви пробуваєте?
«Гей, кобзо моя,
Дружино моя,
Бандуро моя мальована!
Де ж мені тебе діти:
А чи в чистому степу спалити
І попілець на вітер пустити,
А чи на могилі положити?
А будуть буйні вітри по степу пролітати,
Твої струни зачіпати
І жалібно вигравати,
І будуть козаки подорожні проїжджати,
І твій голос зачувати,
І до могили будуть привертати...»
6. Правда
Мене навчала мати ще колись;
Як виростеш, моя мала дитино,
То мудрим будь i мужнiм будь в життi.
Скупi два слова. Нелегкi два слова.
У мудростi свої закони є:
I цвiт, i злет, i несходимi пущi.
Пiзнай краплину i точiння зiр,
Зерно, i камiнь, i могутнiй всесвiт,
А правда лиш одна - вона колюча,
Гiрка й жорстока. I завжди в бiдi.
Тож мужнiм будь -
оборони її,
Карай себе i серце рви на частки,
Збивай колiна в кров,
Упавши - встань,
I знов iди, i знов шукай її.
Як проклянуть лукавi -
проклянися!
Як одречуться друзi -
що ж, даремно,
Залишать рiднi одного -
хай так!
Як треба вмерти -тiлом ляж за неї,
Ох,_ нелегкi два слова.
Нелегкi!
7. Де тії струни, де голос потужний...
Де тії струни, де голос потужний,
де теє слово крилате,
щоб заспівали про се лихоліття,
щастям і горем багате?
Щоб понесли все приховане в мурах
геть на просторі майдани,
щоб переклали на людськую мову
пісню, що дзвонять кайдани?
Єрусалим мав свого Єремію,
що голосив серед поля;
чом же свого Єремії не має
наша зруйнована воля?
Полум’ям вічним на жах всім нащадкам
Дантове пекло палає;
пекло страшніше горить в нашім краю, –
чом же в нас Данта немає?
Гей, блискавице, громова сестрице,
де ти? Розбий злії чари!
Хай ми хоч раз заговоримо громом
так, як веснянії хмари!
8. Матiр
Україна – рідний край,
Рідне поле, зелен гай,
Рідне місто й рідна хата,
Рідне небо й рідна мати.
Що ж ви забули рідну неньку
Що народила вас українцями
Хто допоможе матері стрій?
Хто допоможе рідній своїй землі?
Та природа що дарує нам земля
Має силу, вічну яка є твоя
Що в душі вогонь палає
Що є в серці рідність материнська
Матір ти одна навіки на все життя
Матір без тебе я був не я
Материнство це поезія
Діти – квіти Матір – це земля
Життя то є море сповнене надій
Син та матір на землі своїй
Поля та ріки руки до землі
Від серця та до неба пращурам своїм
Що матір цінували та берегли
Що матір цілували та не покинули
Матір ти одна навіки на все життя
Матір без тебе я був не я
Lyrics in plain text format
