Hetman
Viter z gaem rozmovljae
1. Вітер з гаєм розмовляє
Музика – Гетьман
Слова – Т.Г.Шевченка 1841
Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.
Пливе човен, води повен,
Ніхто не спиняє,
Поплив човен в синє море,
А воно заграло,
Погралися гори-хвилі —
І скіпок не стало.
Недовгий шлях — як човнові
До синього моря —
Сиротині на чужину,
А там і до горя.
Пограються добрі люди,
Як холодні хвилі,
Потім собі подивляться,
Як сирота плаче,
Потім спитай, де сирота, —
Не чув і не бачив.
2. Було колись в Україні
Музика – Гетьман
Слова – Т.Г.Шевченка 1837-1847
Було колись в Україні ревіли гармати
Було колись Запорожці вміли панувати
Панували добували і Славу і Волю
Минулося осталися Могили на полі
Високії ті Могили де лягло спочити
Козацькеє біле тіло в китайку повите
Високії ті могили чорніють як Гори
Та про волю нишком в полі з Вітрами говорять
Свідок слави Дідівщини з Вітром розмовляє
А внук косу несе в росу за ними співає
Було колись в Україні лихо танцювало
Журба в шинку мед-горілку поставцем кружала
Було колись добре жити на тій Україні
А згадаймо може серце хоч трохи спочине
3. Рубаї
Музика – Гетьман
Слова – Омар Хаям (1048 – 1131гг)
Переклад – Василь Мисик (1995г)
Ні, не гнітять мене престрахи й жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:
Того, що суджене боятися не треба;
Боюсь неправедно прожити на землі.
Коли у небуття і ймення наше кане,
Не згасне сонечко у небі полум’яне.
Нас не було, та світ не був від того гірший:
Він не погіршае й тоді, як нас не стане.
Навіщо хмуріться і день у день журиться?
На цім шляху тобі не трапиться криниця.
Не в наших бо руках всі наші справи.
Скоритися загодя – так мудрому годиться.
Боюсь, що більше ми не вернемось додому,
Ні з ким не стрінемось у обширі земному.
Цю мить що ти прожив вважай своїм трофеем!
Бо що нас потім жде не дано знать нікому.
Всі таемниці пильно зберігай,
Щоб не дізнався нелюд і шахрай.
І зваж: як з іншими ти поведешся,
Того від інших і собі чекай.
Хоч я не шліфував покірності перлину
І тягаря гріхів з плечей своїх не скину,
Все ж не пускаюся надії,
Бо тільки істину я визнаю єдину.
Якби творцем я був, я б ці коловоротні
Мінливі небеса у світові безодні
Повергнув без жалю й такі створив, щоб завжди
Могли сповнятися бажання благородні.
Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таемниці проникаю.
Я думаю вже сімдесять два роки –
І бачу що нічого я не знаю.
Я б краще вороном копався у ріллі,
Ніж у негідника живився при столі.
Сухим окрайчиком задовольнятись краще,
Ніж губи мазати в чужому киселі.
4. Пісня вовків
Музика - Гетьман
Слова - Шандор Петефі
Лютують і метуть,
Кружляють без доріг,
Зимові близнюки —
Хурделиця та сніг.
Пустеля снігова —
Притул усім вітрам,
Але нема й куща,
Де б притулитись нам.
Що зовні холод — брат,
А в шлунку голод — друг,
Тож від обох не жди
Нічого, крім наруг.
І третій ворог є:
Звелась рушниця, й знов
Тече на білий сніг
Червона наша кров.
Але пробитий бік
І голод — все пусте.
Ми терпимо біду,
Та вільні ж ми зате!
5. Прометей
Музика – Гетьман;
Лірика – Джордж Гордон Байрон 1816
Титане!в очах твоїх
Відбилось горе і тривоги
Земних житців, що гнівні боги
Погордно зневажали їх.
А що дістав за те, Титане?
Лиш скелю, коршака й кайдани,
Німе страждання, вічний бран,
Нестерпний біль роздертих ран,
Що духа гордому уймає...
Ти стогін, роджений одчаєм,
Душив у грудях, щоб той звук
Не виказав таємних мук,
Знімівши на устах, аж доки
Наглядач неба відлетить,
Щоб мук агонії й на мить
Боги не вгледіли жорстокі.
Ти боротьбу обрав, Титане,
В двобої волі і страждань,
Прийняв ти муки без вагань;
А небо мстиве, невблаганне,
І доля зла,— тиран глухий,—
І дух ненависті, який
Істот собі на втіху творить,
І сам їх нищить, сам їх морить,
Дали тобі безсмертя в дар,
Та навіть ця, найважча з кар,
Твоєї волі не зламала.
Змогла добитись лиш проклять
Лють Громовержцева од тебе,
Та що йому готує небо,
Ти, віщий, не хотів сказать,
Хоч погляд твій сказав немало:
В нім вирок прозвучав, як грім,
І каяттям палив гірким,
Гнітив страхом, аж у правиці
Тремтіли в гніві блискавиці.
Хай доля зла тебе скувала,
Та виклик твій, борня зухвала,
Завзяття вогнене твоє,
Твій гордий дух і непокора,
Що їх і небо не поборе,
Для смертних прикладом стає.
Ти людству освітив дороги,
Ти — символ віри і тепла.
Як ти — сини людські півбоги,
Струмок ясного джерела.
Хай і провидить люд достоту
Нужденний пай свій: і скорботу,
І горе, і борні тягар,
І долю невідкличних мар,—
Та дух бунтарства — не покути —
Найважчі розбиває пута,
І волі людської снага,
У муках зрощена, в одчаї,
Надії й віри не втрачає,
Зухвало виклик зустрічає
І владно смерть перемага!
6. Думка
Музика - Гетьман
Слова - Т.Г.Шевченко (1838, С-Петербург)
Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі,дівочі?
Літа мої молодії
Марно пропадають,
Очі плачуть,чорні брови
Од вітру линяють
Серце в'яне,нудить світом,
Як пташка без волі.
Нащо ж мені краса моя,
Коли нема долі?
Тяжко мені сиротою
На сім світі жити;
Свої люде – як чужії,
Ні з ким говорити;
Нема кому розпитати;
Чого плачуть очі;
Нема кому розказати;
Чого серце хоче,
Чого серце,як голубка,
День і ніч воркує;
Ніхто його не питає,
Не знає,не чує.
Чужі люде не спитають –
Та й нащо питати?
Нехай плаче сиротина,
Нехай літа тратить!
Плач же,серце,плачте,очі,
Поки не заснули,
Голосніше,жалібніше,
Щоб вітри почули,
Щоб понесли буйнесенькі
За синєє море
Чорнявому зрадливому
На лютеє горе!
Lyrics in plain text format
