Zgard
Reclusion
1. Крижана байдужість / Icy Indifference
2. Відлюдництво / Reclusion
Подалі,подалі від людей,
подалі від народжень,подалі від смертей.
Не бачити ,не чути позбутись почуттів,
та викинути з памяті тягар колишніх слів.
В рутині як в болоті, тонути від страстей,
не хочу більше відчувати слабкості людей.
Тікати з марнотрацтва,- прожитих дарoм днів,
послухатися зову своїх забутих снів.
По зіркам в ночі читати,
Долю світу споглядати,
та імя своє тепер забути,
наслідки й причини збагнути.
Зірвати ланцюги розлуки,
сховатись в хащах лісових,
і попередніх втілень муки,
віддати Богу не живих.
Птахів й звірей збагнути мову,
та слухати вітрів пісні,
скоритися природи слову,
стрічати Живу на весні.
Від сутінків і до світанку,
мій спокій кане в забуття,
в озерах зорі видно зранку,
можливо серед них вже й я......
3. Колдовство зимы / Withcraft of Winter
Колдовство зимы,
белой вьюги сны,
солнце поглощает,
холодом вещает.
Ледяной оскал,
голод осознал,
ледяной простор,
над вершиной гор.
Колдовство зимы,
тишиной полны,
и налиты в чаши,
судьбы только наши...
Бледная зима,
отраженье душ,
пустотой полна,
смерти вечный куш...
4. Вічність / Eternity
Вічність простягнулась в далечінь,
час-її лиш тінь.
Недосяжна сприйняттю людському,
непідвластна розуму земному.
Вічність у туманах простору всесвіття,
височіє з мороку часів,
поринає в спогад лихоліття,
на порозі скамянілих снів...
5. Хладокрес / Rise of Coldness
6. Відчай / Despair
Були крила,їх не стало
що росло в душі-зав'яло...
Попіл- вітер,всюди носить
смерть людей, довкола косить...
Була віра і надія,
хто тепер це все посіє?...
Рвався жити,хмари гнати
перешкоди,-спопеляти...
Були крила,їх не стало
що росло в душі-зав'яло...
7. Желя / Weeping Goddess
Туман укутал поле брани,
с травы увядшей слизывая кровь,
подняла Желя к небу длани,
в тоске своей застыла вновь.
Всё причитает на могилах,
еще не умерших людей,
судьба извесна ей,но не в силах,
помочь им избежать смертей.
Таков удел по воле Рода,
С сестрицой Карной причитать,
на протяженьи кологода,
скорбить по мертвым и страдать.
Невыносима боль утраты,
Дажбога внуков хоронить,
И в Навьи провожать палаты,
судьбы свой жребий изменить.
Кто храбро смог в защиту края,
всем сердцем родину любить,
вернутся ,и беды не зная,
в потомках скоро будут жить.
8. В корне мирового древа / In the Roots of World Tree
В корне мирового древа,
семена пространств цветут,
вне добра,вне лжи,вне гнева,
всей вселенной жизнь дают.
И роняя лист внезапно,
где то вспыхнула звезда,
воздавая мрак стократно,
открывает смерть глаза.
Взгляд безстрастный и глубокий,
вовлекает в тишину,
к свету путь из тьмы далёкий,
совершенства сорвав пелену.
Грёзит снами мёртвых -вечность,
духом нерождённых,
и уходит в бесконечность,
молний раскалённых.
Там неведомые чащи,
и погост погасших звёзд,
свет их больше не блестящий,
лишь алтарь застывших слёз...
Lyrics in plain text format
