Severoth
			Forestpaths

1. Forestpaths I (Мікрокосм)

Кожен крок, кожен подих, стук серця
Відокремлює мене від світу
Кожна сходинка в прірву думок
Поглинає мене без остачі...

Чи залишусь у цьому я світі?
Наче кольорів більше не бачу
Чи поглине мене темний морок...
Поневолить у тіні до скону?

Я вдивляюся в думки мінливі
В темні праліси, що сонце ховають
У гілки потойбічних примарень
В горизонти, що вогнем палають

Теплий дощ йде під руку з туманом
Зніме подихом з мене оману
Смуток чорний за гори сховався
Шлях відкривши до зустрічі з Сонцем...


2. Forestpaths II (Темної ночі очі)

Твердиня лісна вкрита кригою літ
Промерзло повітря і простір застиг
Сніги крізь тумани у вогкій імлі
Де чорні діброви й хребтів моноліт

І обриси їх тут панують усюди
У теплому посвіті зимніх зірок
І в тінях, що тонуть у місяця сяйві
В снігах безкінечних химерних думок

Космічне намисто на небі палає
Приходять чарівної ночі часи
Вітри хуртовинами їх проводжають
Шляхами забутими в темні ліси


3. Forestpaths III (Крижаний танок)


4. Forestpaths IV (Вже неминуче буде сніг)

Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину

За ногу вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє,
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє...

..До айстр останніх припаде
Губами сніговими
І тихо їм щось доведе,
І забіліє з ними…

Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…


5. Forestpaths V (В серці сивих Карпат)

Чорні пазурі мар
Сірі ікла дерев
Замело небосхил
Дрібним сяйвом зірок

Вздовж прадавніх стежин
В павутинні й імлі
Духи лісу похилі
З під корінь постають

Зорі бачать вони
Вогкий морок століть
І замерзлі вогні
Скам'янілі у мить

Скрипом чорних смерек
Відгукнеться з пітьми
Вітру вісник нічний
З серця сивих карпат...


6. Forestpaths VI (Чумацький шлях)