Nokturnal Mortum
Істина
1. Зустріну тебе в імлі старій
Благаю тебе, йди
По волі моїй йди від нас
Бери з собою блискавицю
Та й дощ бери
Та урагани дикі
Забирайся геть від нас!
Кажу тобі, не твій це час
Нехай мене твій вітер не благає
Не дам тобі я волі на землі!
Тікай від мене в тії далі
Де плачуть по тобі!
2. Мольфа
Чорними водами
Сірими вовками
Жне життя серпами
Ніч ясноока
Ніч нечиста
Засув на двері
Обереги на стелі
Розірване намисто
В небі співала
Блискавкою впала
Мольфа стогнала
Сховалась в смереці
Трембітою плаче
Мольфара кличе
Лихо зиче
Забита камінням людської зневаги
Лють пробудила глибоко у серці
Кипить, горить, мудрістю вважається
Знання за життя, смерть або безсмертя
Сто тисяч років
Шукаєш ти мене
В туманах схована
Живеш в моїм сумлінні
Забута на віки
Здолала всі шляхи
Отруєна людьми
Чекаєш розуміння
Поламані крила
Блискавицями биті
Розбита душа
Очі закриті
Обвуглене пір’я
Кров’ю омите
Чорні гори
На тебе сердиті
3. З чортом за пазухою
Земля здригнулась від напруги
Щоб стати сильніше,
Ми зняли кольчуги
Ми тричі померли,
Щоб з мертвих повстати
Нам боги наказали за землю стояти
Коріннями вріс
В руках гострий спис
Плечем до плеча
Тут моя земля
Коріннями вріс
В руках гострий спис
Плечем до плеча
Тут країна моя
В полум’ї зростала наша сила
В очах завжди вогонь горить
Мішали ми кров з водою святою
Щоб кригою серце зміцнить
Чорну землю до ран прикладали
Шкіра як камінь — сталь не бере
Повітря дзвінке годували піснями
Сьогодні ніхто поміж нас не помре
Дикий вітер, брате мій
Подих твій такий сумний
Поламана калина, то моя країна
Вітер, сум розвій
Земле мила ти моя
Вже не чути солов’я
Кров’ю залиті, градом побиті
Вкриті маками поля
Коріннями вріс
В руках гострий спис
Плечем до плеча
Тут моя земля
Коріннями вріс
В руках гострий спис
Плечем до плеча
Тут країна моя
4. Смерековий дід
Стогне темний ліс, скрипить зубами
Не сплять старі гори, виють вовками
Забуті пісні там знов співають
Сльози п’ють, жалю там не знають
Йде лісом сивий дід, дерева ламає
Йде дуже злий на світ, мавок шукає
Стій, не дихай! Сиди тихо-тихо
Мовчи, не кричи, не буди лихо
Лихо сховане за піч
Сидить, як сич
Регоче в темній ночі
Шкоди хороводи
Прийде журба-негода
Врода в’яне. Насолода
Рогатий місяць клич
Здобич возвелич
Охоче про судьбу пророче
Привиди-сновиди
Суть пасуть, біду несуть
За обрій, за овиди
Гей, дід з міхом бід
Всім цей світ остогид
Але дарунків не давай
Зав’яжи чувал як слід
5. Пісня хуги
Зачинені вікна. Забиті двері
Забуте життя у цих оселях
Загублене щастя. Зламані долі
Залишений дім чорніє край поля
Занедбане минуле
Білим снігом промайнуло
Замерзла колискова
Ні душі навколо
Біла фарба сновидіння
Пустоти життя створіння
Загортає чисту хмару
У ганчірку стару
Затемнене сонце. Задумливий місяць
Завмерлий струмок між корягами в лісі
Захмарене небо. Засніжений простір
Забілені хащі, списи криги гострі
Тут життя потоком било
Землю цю любов’ю гріло
Зараз все розбито часом
Не згадати разом
Сміх дітей лунає зусюди
Серце билось, жили люди
Зараз сніг скрипить зубами
Життя замерзає під ногами
Шукають душі заблудші
Стежинку до дому, до хати
Де чекала мати
Та й мед із запахом м’яти
Себе в дитинстві застати
Зачарований бір. Заметений шлях
Звірячі стежки, закуті в снігах
Задушені мрії. Загаслі вогні
Заіржавлений меч у холодній землі
Хто куди, розбіглись діти
Сум нема куди подіти
Верба не плаче, засихає
Дійсність засинає
Старі люди помирають
Молоді живуть, не дбають
Нікому зустріть світанок
Пісня хуги на останок
6. Вовчі ягоди
Гілка на гілку – крові краплина
Земля з кладовища - вовчої слини
Води з калюжі, де місяць купався
Чорного листя, де звір злягався
Вони всі зникнуть в пащі ночі
Озлоблені, забуті
Вони несуть свій темний дар
Дикої натури
Вони ввійшли у ліс у шкурі вовчій
Свербить, знобить
Вийдуть з нього, скинувши тягар
Вони клялись на крові киплячій
Покинуті у скруті
Вони ковтали гіркий відвар
Болючі тортури
Вони підуть у ліс дрімучий
Прокляті і люті
Вони зробили все, як казав мольфар
Ріжу руки, п’ю кров
Вогнем на тілі малюю
Шукаю силу в собі
Для зустрічі з пітьмою готую
Бруд змиваю з обличчя, щоб відкрити очі
Усі три, як дух, як син, як батько півночі
Жаб’яча лапа, собачої сечі
Кліща роздавлю, а ти мовчи!!!
Йду тихо ходою вовка
Проміння місяця несу
Я вкрав у велетня його
Забачивши красу
Закреслю дні на мапі яві
В повітря викидаю тіні снів
Я стежку проклав для тебе, брате!
По сліду йти шляхом вовків
Вовчі ягоди
Вовчі ягоди
Тай знов шепоче вітер вночі
Кличе, гукає
Знов кров’ю жертв просяк вівтар
Чорні ідоли – фігури
Знов темний ліс, як звір клекоче
Держить, не відпускає
Знов зроблять так, як сказав мольфар
7. У човні з дурнями
За північ. Горять старі дахи
Закути біль до підземної опали
Відверто йдуть мої шляхи
За блідою повагою колишньої орави
Місяць, що спить у канаві
Десь біля серця, у глибині душі
Бачить сон у зеленій весняній оправі
Як обіймає сонце вночі
Тремтить та в’яне події привид
Гримне цей світ, дуже гримне, молись!
Мабуть, у прірві відпочине як слід
В забутті за обрієм зрозумієш колись
Біля білого вершника думи
Разом з ним ми йшли і вдень, і вночі
Там, за стінами, з нами був надії промінь
Він не дасть відпочити ні мені, ні тобі
Розкриття ока
Мрій – забуття
Нехай та прірва глибока
У ній розуміння життя
Багаттям горіли пісні
Вили, кричали, забрали усе
Закриті вікна захололі
Заблудлі слова мимоволі
Але ці шляхи до долі
До слави, не до біди
Відверто калічать до болю
Бери за шию – веди!
8. Дика вира
Гей, брате! Нумо гуляти, час прийшов борги віддавати
В лісі калина і сурми заграли, чорною кров’ю жнива збирать
Гей, брате! Нумо гуляти, свинцеві вишні засівати
Пити за кулі, пити за шаблі, в ворожих криницях коней напувать!
Гей, брате, гей, брате, гей брате! Не вмирати нашій волі, душі не вмирати!
Гей, брате, гей, брате, гей брате! Беремо своє, щоб ніколи не віддати!
Гей, брате! Славно гуляли, сталеві риби в червоне пірнали
Воїни-вовки, хижії звіри, в багряній імлі очі горять
Гей, брате! Славно гуляли, з мертвих голів кургани складали
Нічними вітрами, з туману мостами, у темну безодню шуліки летять
Гей, брате, гей, брате, гей брате! Не вмирає наша воля, душі не вмирають!
Гей, брате, гей, брате, гей брате! Летимо туди, щоб ніколи не вертати!
Прилетіла зозуленька, запалала стріха
Ой, зі Сходу суне нелюдь, а з Заходу пиха
Ой не може вже терпіти, не можу чекати
Не дам себе більше кривдить, людей катувати
Сидять вовки по байраках, а ще інші в полі
Тільки ті мені брати, що стають за Волю
Що сто років по війні врагам не здаються
Не здаються, не каються, за Вкраїну б’ються!
Гей, брате! Де ми гуляли? Малії діти кіньми топтали
Сосни палали, аркан танцювали, не наша справа невинних шукать!
Гей, брате! Де ми гуляли? Дівочі тіла сікла та рубали
В крові купали, слізьми омивали, людськими кістками звір буде грать
(Гей, брате, гей, брате, гей брате! Що ми наробили? Хто буде віддавати?
Гей, брате, гей, брате, гей брате! Кров’ю, сльозами нашім дітям віддавати)
9. Ліра (Кому Вниз cover)
Світало. Тихо диха
Між росами тіло.
Упале, заспале тіло душу білую гріло.
Над тілом зійшли вишні –
Не марило тіло –
Росою рясною тіло душу білую вмило.
Там – неба води,
Як світ променистий,
Світ прозорий, чистий –
Плід неба вроди.
Там сонце встало,
Там сонце сіло –
То все-вишні бавили тіло.
Приспів:
Зітхай, востаннє зіграй,
Лірнику снів неземних.
Україною вишні
Кольору злив рясних.
Світало. Вигравало
Над росами тіло.
Красою ясною тіло душу вабило сміло.
Шляхами, під небесами
Гуляючі мрії,
Як вії повії, як аркан у зайди на шиї.
Там – неба води,
Як світ променистий,
Світ прозорий, чистий –
Плід неба вроди.
Там сонце зій шло,
Там сонце сіло –
То все-вишні бавили тіло.
Приспів
Світало. Рівно диха
Блукаюче тіло.
Світання вітало, як арканом бавилось уміло.
А небо – сонця зливи –
Потоками било,
Красою рясною –
То все-вишні бавили тіло.
Приспів
10. Чорний мед
Там було сонце
Воно не гріло
Там були зорі
Вони не світили
Там були діти
Не сміялись діти
Мати не знали
Не ходили навіть
Там ходить морок
Шукає пісні
Пісні як пам'ять
Що співали разом
Збирає душі
Чисті душі
Яскраві, сильні
Вогонь останній на землі
Там були гори
Вже немає гір
Літали соколи
Вбивали їх у небі
Збирали чорний мед
Труїли свої хати
Надії пропили
Страх в собі породили…
11. Ніч богів
В яскравих барвах наших снів
Метеликами ніч зірветься
Кружляють в танці тисяча вогнів
У місячному сяйві іскрами здійметься
Розтопить в серці кригу ніч
Печаль сльозами розіллється
Зустріну тебе віч-на-віч
В обійми стисну твоє серце
Поклич мене, в ту ніч поклич
Пліч-о-пліч, в обрій віч-на-віч
Відчуй ту ніч, її велич
Поклич мене у сон, у потойбіч
Розпливлись зірки по очах
Наш подих неба доторкнеться
Твої легкі долоні на плечах
Ця ніч над вічністю сміється
Купальські ватри увсебіч
На папороті квітка розгориться
Зі всесвітом йдемо назустріч
Один в одному шукаємо безсмертя
Поклич мене, в ту ніч поклич
Пліч-о-пліч, в обрій віч-на-віч
Відчуй ту ніч, її велич
Поклич мене у сон, у потойбіч
Веретено віків, чаклую на воді
Збираю хмарами купальські роси
Ловлю губами подих твій
Цей місяць заплітаю тобі в коси
Ніч, я йду
На свою біду, або на радість
Йду крізь темряву і самоту
Відчуженість, спокуту, млявість
Ніч, я йду, я йду
Усе лихе у прірву віднесу…
12. Куди пливуть вінки рікою?
instrumental
Lyrics in plain text format
